Просто неба зібрана сільскогосподарська техніка, яку раніше використовували для обробки земель.
Бессарабія займала одне з перших місць серед губерній з оснащеності землеробства машинами та вдосконаленими знаряддями, а перекладна система тут замінювалася паровою, чотирипольною та багатопольною системами.
На конструкцію знарядь і машин, їх спеціалізацію та різноманітність накладають відбиток природничо-географічне середовище та етнічні традиції. Модифікація старої техніки та оновлення її пов'язані також із змінами в структурі систем сільського господарства, з активним втручанням людини у цей процес. Вони обумовлюються розвитком агротехніки (запровадженням нових культур, спеціалізацією сільськогосподарського виробництва та ін.).
У Бессарабії, як і в суміжних задністровських зонах, землеробські знаряддя та машини відрізнялися різноманіттям конструкцій та призначення, що викликалося складністю операцій сільськогосподарського виробництва, різницею агротехнічних умов у мікрорайонах та смугах, безперервним удосконаленням техніки.
Основою в сільськогосподарській техніці є знаряддя обробітку ґрунту, що впливають на рівень економічного розвитку землеробства, його систем
У всіх зонах Бессарабії протягом кількох десятиліть були поширені порівняно важкі орні знаряддя - примітивні та неміцні. Головним з них був однолемішний причіпний український плуг, або сабан, призначений для освоєння твердих дернистих ґрунтів. Цей плуг з дерев'яним корпусом мав самохідний передок, плоский дерев'яний відвал, опуклий металевий леміш та металевий різець (чересла).
Іншим орним знаряддям, менш поширеним, ніж плуг, була соха. У центральних і північних губерніях країни вона була «до всього придатна» (орання, розпушування орного шару, закладення посівів зернових, посадка та підгортання картоплі).
Найпоширенішим легким дерев'яним безвідвальним знаряддям у Бессарабії було рало двох видів — однозубі та багатозубі.
Наступним упряжним землеробським знаряддям поверхневого розпушування грунту і закладення насіння була борона.